Бершадь - історичне місто

Бершадь – місто історичне 

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених місць України, до якого увійшли міста і селища міського типу. До цього переліку увійшли 24 населених місць Вінниччини, у тому числі місто Бершадь. Датою його першої згадки, а відтак і роком заснування вважається 1459 рік.

Однозначного пояснення назви міста немає. Найбільш вірогідною є версія, що випливає з переказу про місцевого багатія Івана Слупича, який подарував частину своїх земель підприємцю на прізвище Бернш, а той був першим поселенцем містечка, названого його іменем. У 1482 році орди Кримського хана Менглі-Гірея знищили Берншу. Після цього Слупич наказав будувати нове поселення на правому березі річки Берладинки у місці з’єднання з Дохною.              А назва Бернша згодом трансформувалося в слово Берша, а потім  у Бершадь.

Серед інших версій – легенда про відважну княжну Бершаду, що очолила захист міста від ворогів, пояснення, згідно з яким назва походить від староукраїнського слова “брег”, що означає і “брег”, і “оберіг”; деякі краєзнавці стверджують, що корінь назви слід шукати у татарському слові “береш” (бій, битва).

Досить цікавою є версія щодо готського походження назви, мовляв, тут колись жили стрільці ведмедів (Bear –ведмідь, Shot – стрілець).

Та, напевно, найбільш ймовірним є пояснення назви від риби берш, яка водилася у річці Бершадці (Берладинці), а вже від цього гідроніму з’явилася назва міста.

На початку свого існування Бершадь була фортецею на південному кордоні Великого князівства Литовського, важливим форпостом у боротьбі проти турків і татар. Вже на початку ХVІІ століття тут проживало 1650 осіб, і на той час це був досить значний населений пункт.

Виникнення Козацтва посилило оборонне значення Бершаді. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. тут було створено загін (сотню) на чолі з Трифоном, який приєднався до Уманського полку. Після Андріївського перемир’я місто відійшло до Польщі.

Бершадці були активними учасниками повстання під поводом Семена Палія. Бершадська сотня, яку очолив Лук’ян, у жовтні 1702 року визволяла від польських військ Немирів. Міська біднота підтримувала гайдамацький рух у 1734, 1749, 1757 рр., а в 1768 році приєдналася до загонів Максима Залізняка та Івана Гонти.

Після другого поділу Польщі (1793) Бершадь стала центром округу у Брацлавському намісництві Подільської губернії. Протягом 1797-1804 рр. була центром повіту, а з 1804 р. – містечком Ольгопільського повіту. Перенесення центру повіту до Ольгополя дещо уповільнило розвиток міста, але вже на початку ХІХ століття тут працювали суконна і полотняна мануфактури. У 1827 році з’явилася одна з перших на Поділлі цукроварень (згодом, у 1873 році, буде споруджено цукрозавод). З 1851 року веде відлік своєї історії Бершадський спиртзавод, який був спочатку невеликою викурнею. Працювали три млини, тютюнова і макаронна фабрики, друкарня.

Бершадь була типовим єврейським містечком. Євреї складали понад 80% усіх жителів. Якщо в 1776 році тут проживало 438 євреїв, то в 1853 році – 2941, а в 1888 році – 7159. Євреї славились як умілі ремісники, підприємці. Але як свідчать архіви, 300 бершадських євреїв були настільки бідними, що змушені були існувати від благодійних надходжень.

Майже 10 тис. осіб проживало в Бершаді на початку ХХ століття. Працювали церковно-парафіяльна школа, народне училище, ремісниче училище при чоловічому православному монастирі.

Вперше радянську владу в місті було проголошено у січні 1918 року, після громадянської війни остаточно відновлено у жовтні 1920 року.

У 1922 році Бершадь стає центром Ольгопільського повіту, згодом – Бершадського району. У 20-ті роки було розширено спиртовий та шкіряний заводи, реконструйовано цукрозавод. Під час колективізації утворено колгоспи, машинно-тракторну станцію.

Не обійшли місто і страшні часи голодомору та репресій.

29 липня 1941 року Бершадь була окупована німецько-румунським військами. Фашисти утворили тут гетто для євреїв. У місті діяли підпільні групи, які влаштовували диверсійні акти, проводили агітаційну роботу серед населення. Діяла підпільна друкарня. 14 березня 1944 року військами ІІ Українського фронту  Бершадь була визволена від окупантів. За короткий час відновлено роботу підприємств, установ та організацій.

Територія нинішньої Бершаді формувалася поступово. Ще років сорок тому чітко розрізняли містечко Бершадь і село Бершадь, Піско-Бершадь, Пилипонівку, Колосіївку, Хутори (селища) Жорняки, Ворони. Згодом всі ці населені пункти увійшли до складу міста. До 1966 року Бершадь була селищем міського типу, а 28 грудня 1966 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР віднесена до категорії міст районного підпорядкування.

Нині в місті проживає 13300 людей. Більшість – українці. У районі колишнього села Пилипонівки компактно проживають росіяни. З початком масової еміграції євреїв значно знизилась їхня еміграція у місті. Якщо в 1958 році в Бершаді жило 2200 євреїв, то в 1993 – близько 400, а нині – трохи більше 100. Живуть у райцентрі також  поляки, білоруси, цигани і представники інших національностей.

   Поступово Бершадь змінює своє обличчя, набирає вигляду сучасного, впорядкованого і зручного для життя міста.  

   В місті діє єдина в області котельня на твердому паливі, яка безперебійно подає тепло. Введені в експлуатацію артезіанська свердловина, кілометри тротуарів для безпечного руху пішоходів. На території міста, знаходяться шість кладовищ різних конфесій, які   впорядковані та облаштовані ритуальними стеллами.

В 2009 році, було збудовано та облаштовано єдиний в районному центрі сквер для відпочинку жителів та гостей міста з сучасним дитячим майданчиком  та фонтаном, який є справжньою окрасою міста. На даний час, створено та облаштовано 8 дитячих майданчиків біля багатоквартирних та приватних житлових секторів, роботи в цьому напрямку продовжуються й надалі.

Великим здобутком для громади міста в роки економічної кризи, стало саме за перебування на посаді міського голови Кольченко Михайла Івановича, початок будівництвв та облаштування нового комунального ринку в м.Бершадь, який за площею втричі більший за нинішній стихійний. 

Найбільшими підприємствами міста є спиртовий завод, завод продтоварів “Цеоліт”, молочноконсервний комбінат, електротехнічний завод, пивокомбінат, ДП «Бершадське лісове господарство», швейна фабрика. З’являється чимало приватних підприємств.

У місті функціонують три загальноосвітні та Професійно-технічна школа.

Для дітей дошкільного віку працюють три дошкільні навчальні заклади.

Діють станції юних техніків і юних натуралістів, Будинок дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, сучасний стадіон.

Для здобуття професійної освіти, завжди відкриті двері Бершадського медичного коледжу - вищого навчального закладу першого рівня акредитації.

 Населення обслуговують два заклади охорони здоров’я та санітарно-епідеміологічна станція.

Мережа закладів культури нараховує 2 Будинки культури, 2 бібліотеки, Музична школа, Районний краєзнавчий музей.

Урочисто проходять відзначення державних свят України, з чудовими феєрверками, концертами професійних та аматорських виконавців та різноманітними виставками.

Для жителів міста, вперше у 2009 році, було започатковано проведення та відзначення - Дня міста. Запроваджено звання «Почесний громадянин міста Бершадь». Створено герб та прапор міста Бершадь.

У місті виходить газета «Поштова вулиця». Послуги населенню надає центр електрозв’язку ВАТ «Укртелеком», ДП «Укрпошта».

Торгова мережа у місті представлена магазинами, кіосками, рестораном та кафе-барами. На території міста діють два ринки: КП «Бершадьринок» та СТ «Віо-ринок».

Велика увага надається озелененню та благоустрою міста. Починаючи з 2006 року, територіальна громада міста, виходить переможцем обласних конкурсів по благоустрою міст. В 2006 році – II місце, 2007 – I місце, 2008 -  I місце, 2009 – I місце,2011- I місце.

Починаючи з 2011 року, до послуг жителів та гостей міста,  функціонують маршрутні перевезення мікроавтобусами «Рута».

В Бершаді знаходиться меморіальний комплекс слави на честь воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни та учасників військових подій в Афганістані, пам’ятники: «Жертвам голодомору», Голокосту, ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.

   Відзначивши у 2009 році величну дату – 550-річчя від дня заснування, наше місто разом зі своїми працьовитими людьми впевнено крокує в майбутнє. .   

.